ОДНОБІЧНИЙ

ОДНОБІ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який має лише один робочий бік (про інструмент, механізм і т. ін.). Однобічний шипорізний верстат; Однобічне свердло.

2. Який робиться, здійснюється або діє тільки в одному напрямі (про рух, зв’язок і т. ін.). Особливості розвитку хребта дитини і підлітка зумовлюють його.. можливе викривлення при неправильних положеннях тіла та довготривалих напруженнях, особливо однобічних (Шк. гігієна, 1954, 69).

3. перен. Вузький, обмежений (про діяльність, інтереси, виховання та ін.). Вироблялись однобічні, професіональні інтереси, поза якими вона почувала себе мухою восени (Коцюб., І, 1955, 312); Багато в чому Ольга була ще дуже наївною дівчиною, але та наївність постала внаслідок однобічного виховання, непрактичності, відірваності від життя (Кол., Терен.., 1959, 233).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 632.