ОГРАНЕНИЙ

ОГРА́НЕНИЙ, а, е, спец. Дієпр. пас. мин. ч. до ограни́ти. Зона перетину двох найпотужніших жил створила роздув неправильної форми. У ньому сконцентрувалась найбільша кількість великих і добре огранених кристалів (Наука.., 9, 1964, 59); * Образно. Деякі з кинутих поетом [Є. Плужником] віршованих "формул", огранених точно, легко і зграбно, сприймаються як закінчені афоризми (Не ілюстрація.., 1967, 318).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 621.