ОГЛЯДКА

ОГЛЯ́ДКА, и, ж., розм. Дія за знач. огляда́тися 2. Ось вартовий зупинився над баком, постояв, мовби прислухаючись до самого себе.. Потім швидко бере кружку і, зачерпнувши води, підтюпцем, з оглядками несе її до дверей камери (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 123); Без щоденної пильної оглядки на перейдене хіба можна зазирнути в прийдешнє (Шовк., Людина.., 1962 295).

◊ Без огля́дки — дуже швидко, поспішно, не оглядаючись. Мужик оторопів.. Він мерщій вернувсь додому і всю дорогу мчався без оглядки (Укр.. казки, легенди.., 1957, 36); З огля́дкою — обережно, обачно. — Ну, і все. Розходьмося, хлопці. Та з оглядкою (Головко, II, 1957, 572); Говорила [Наталка] з оглядкою, зважуючи кожне слово, боячись, як би не сказати чогось зайвого (Добр., Очак. розмир, 1965, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 617.