ОГИНАТИСЯ

ОГИНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм.

1. Намагатися протидіяти чому-небудь. А ось іде камбала. Вона розчепірилась на шнурі, настовбурчила всі свої плавники й огинається (Вишня, І, 1956, 186); Чабан Федь похапцем сідлав коня, затягуючи міцно попругу. Кінь огинався, ..одвертав голову, випинав живіт (Смолич, V, 1959, 698).

2. Виявляти небажання що-небудь робити; ухилятися від чого-небудь. Як Василь не пручався, не огинався, як не хмурився — а й він розреготався божевільній веселості товариша (Мирний, IV, 1955, 130); Можна було ще огинатися й зволікати, та бригадир підняв на цю справу партійну організацію.. й зрештою свого добився (Ю. Янов., II, 1954, 130); Були й такі, що трохи огиналися та лінувалися. Робити робили, а без охоти і навіть в інших охоту намагались одбити (Головко, II, 1957, 349).

3. Постійно перебувати де-небудь, звичайно без необхідності в цьому; крутитися. Хлопцям давно вже набридло огинатися в холодній, напівтемній крамниці, і вони швидко посхоплювалися з прилавка (Кир., Вибр., 1960, 397); — Подумати… Дворянин, нащадок старовинного роду по тилах огинається! (Гончар, Таврія.., 1957, 606); Виходячи з приймальні парторга, вона майже наткнулася на Віру, що невідомо з яких причин огиналася біля дверей (Руд., Вітер.., 1958, 128).

4. рідко. Догоджати кому-небудь, запобігати перед кимось, добиваючись уваги, ласки. Я вже бачив, що і він, і вчитель огиналися перед шляхтою, яка, може, і не варта їх (Панч, На калин. мості, 1965, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 613.

Огинатися, на́юся, єшся, гл. Уклоняться, отвиливать. Він де кого підмовляв до себе переїздити, так усе огинаються. Харьк. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 35.