ОВЧИНА

ОВЧИ́НА, и, ж. Вироблена овеча шкура. Душно в хаті, а сиділи, хоч простоволосі, та в кожухах, у свитах, тільки порозстібалися, а не скидали. Пропахлі потом, овчинами, чорноземом (Головко, II, 1957, 71); Головань розстебнув масивне, потерте на рукавах пальто. Воно виявилося підбитим сірою овчиною (Руд., Остання шабля, 1959, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 612.

Овчина, ни, ж.

1) Овчина, овечья шкура.

2) мн. Овечья шуба. Із якої се причини вбралась теща у овчини? Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 34.