ОБІЗНАВАТИСЯ

ОБІЗНАВА́ТИСЯ, аю́ся, ає́шся, недок., ОБІЗНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., з ким-чим і без додатка. Те саме, що осво́юватися. Здавалось мені, що я йду десь на другий світ. А потім обізнався, оговтався (Н.-Лев., І, 1956, 74); Товариш Дем’ян обізнався з обстановкою, з людьми (Шиян, Партиз. край, 1946, 123); // рідко. Вивчати що-небудь, знайомитися з чимось. — Я не студент, ні. Випадково обізнався з елементарними медичними справами (Ле, Міжгір’я, 1953, 36); Галечко.. докінчувала викладати розходження між Леніним і П’ятаковим, видимо старанно обізнавшись по газетах з дискусіями серед київських більшовиків (Смолич, Мир.., 1958, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 504.