ОБІД

О́БІД, о́бода, ч.

1. Зовнішня частина колеса, звичайно обведена шиною. Довгий німецький віз із шинами на ободах рушив з двору (Н.-Лев., II, 1956, 225); Три, чотири чоловіки хапають такі самі великі молоти і починають.. набивати затягнений обруч на обід (Фр., IV, 1950, 189); Хлопчисько в червоноармійському кашкеті.. натягав покришку на обід колеса (Рибак, Час.., 1960, 104); // Зовнішня частина круглого або циліндричного предмета. Він сподівався побачити напружене обличчя Валі і міцно затиснуті на ободі руля руки (Собко, Граніт, 1937, 13); Для ущільнення поверхні грунту на тракторі перед фрезою встановлюється спеціальний коток.. з шириною обода 120 мм (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 57); * Образно. Зайнялося на сході марево, і з нього з’явився оранжевий обід місяця (Шиян, Гроза.., 1956, 62); * У порівн. Його висока постать зігнулася, спина дугою угору вигнулася, а грудина ободом до спини припала (Мирний, III, 1954, 264); // Обруч, залізне кільце, що його набивають для скріплення круглого або циліндричного предмета; рихва. Іван Заруба навіть помітив блискучого, як сонце, мідного дзвона, що на ньому навкруг обода були одлиті навічно слова: "Адмирал Нахимов" (Кучер, Прощай.., 1957, 7).

2. Те саме, що о́бві́д. Рана завдавала Сагайдачному чимало страждань.. Вона ятрилася і палала в широкому темно-червоному ободі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 517).

ОБІ́Д, у, ч.

1. Споживання їжі серед дня, між сніданням і вечерею. Уже всі помічають, що за обідом я не спускаю з неї очей (Коцюб., II, 1955, 254); Семен посеред обіду встав, вийшов з хати і почав рубати дрова (Л. Укр., III, 1952, 640); Помирившися під час обіду,.. вони тепер оглядали книгосховище (Смолич, І, 1958, 76); // Пригощання, яке влаштовують удень з якогось приводу, з певної нагоди. Діточки.. У жупанах походжають, Старців закликають На обіди (Шевч., II, 1953, 50); Вдень підполковник Гречкун запросив до себе офіцерів полку на обід. Трапеза була гучна й багата (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 155).

Дава́ти (да́ти, ста́вити, поста́вити) обі́д кому і без додатка — влаштовувати з певної нагоди денну трапезу для гостей, сторонніх людей. Натякнув [Колісник], що, певно, дворянство буде давати обід (Мирний, III, 1954, 285); Будучи уважним, Голова наш дав обід двом гостям, поважним (С. Ол., Вибр., 1959, 130); — Зробити поминки я хочу, Поставити обід старцям (Котл., І, 1952, 90); Про́шений обі́д — те саме, що Зва́ний обі́д (див. зва́ний). Іде Журавель на прошений обід (Фр., IV, 1950, 57).

2. Їжа, признач. для споживання вдень. Бабуся внесла нам обід, тривний, смачний і недорогий (Н.-Лев., II, 1956, 391); Лис Микита йде й міркує: Що би то зробити слід? Конче треба курку вкрасти, Щоб на завтра був обід (Фр., XIII, 1954, 267); Біжить дружина робітника, несе чоловікові обід (Довж., І, 1958, 54).

Лиша́ти (лиши́ти, залиша́ти, залиши́ти, зоставля́ти, зоста́вити і т. ін.) без обі́ду — за якусь провину залишати учня в класі після закінчення уроків (про покарання в старій школі). Б’є сторож нас, щоб відчищали ми черевики од грязі. За це лишають "без обіду" (Сос., II, 1958, 366).

3. розм., заст., також обі́ди, ів, мн. Середина дня, коли звичайно обідають; обідня пора. І обід, і полудень минувся, а Левка нема. Увечері вже Ївга стала тужити (Кв.-Осн., II, 1956, 271); — Ще в обіди, — пригадувала собі Мелашка, — вітер був не такий рвучкий, проти ночі ж розійшовся, що з ніг валяє… (Кос., Новели, 1962, 144); В Зіньків приїхали в обід. Містечко жило тривожним життям (Тют., Вир, 1964, 305).

До обі́ду, рідко До обі́д: а) у першу половину дня. Ще до обіду я вільний.., а по обіді звичайно заходить до мене Горький з цілою родиною і тягне рибу ловити (Коцюб., III, 1956, 355); б) до середини дня. Якби поспав до обід, так приснився б ведмідь (Номис, 1864, № 11308); — Де ти бродиш цілий день?.. То, бувало, хоч удень дома; а тепер понудився до обіду, а там і скрився (Мирний, І, 1949, 352); Гнат тяжко замислився і просидів так аж до обіду (Тют., Вир, 1964, 151); Під обі́д — близько середини дня. Було вже під обід; Пі́сля обі́ду, рідко Пі́сля обі́д; По обі́ді: а) на початку другої половини дня. Петро зараз після обід узяв рушницю і пішов у гай (П. Куліш, Вибр., 1969, 95); Твердохліб зрадів, коли одного дня, десь по обіді, до нього завітала.. Ярина (Цюпа, Краяни, 1971, 125); б) у другій половині дня. Після обіду Оксен знову сіяв разом із Бовдюгом (Тют., Вир, 1964, 83); Цей день так і минув: біля воза до обіду провозилися, по обіді в клуні віяли зерно (Головко, II, 1957, 136); Со́нце з обі́д [зверну́ло] — про час, коли починається друга половина дня. Сонце давно вже звернуло з обід (Кос., Новели, 1962, 120); Со́нце під обі́д [підійшло́, підпливло́ і т. ін.] — про час, коли кінчається перша половина дня. Дні зимові короткі.. Недавнечко ніби розвиднілося, а сонце вже й під обід підпливло (Кир., Вибр., 1960, 397); Було сонце під обід уже, а народ не розходився (Головко, II, 1957, 158).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 502 - 503.

Обід, о́боду, м. Ободъ. Рудч. ЧП. 250. Ум. Обідець.

Обід, ду, м.

1) Обѣдъ. Ой був Сава в Немирові в ляхів на обіді. Макс. Становити обід. Устраивать поминальный обѣдъ.

2) мн. Обіди. Обѣденное время. Уже обіди. Сонце гріє. Греб. 352. Були вже пізні обіди, а люде з церкви ще не вийшли. Левиц. І. 25.

3) До-обід. До обѣда. Як би поспав до обід, так приснився б ведмідь. Ном. № 11308. Ум. Обідець, обідонько. Рудч. ЧП. 205. Для тебе тещенька обідець готує. Грин. III. 526.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 10.

о́бід (збірне — обі́ддя) — зовніш­ня частина колеса, звичайно обве­дена шиною. Вози добрі кінські і чу­мацькі, обіддя міцне (І. Нечуй-Левицький); фразеологізм: хоч обі́ддя гни — про товсту, дебелу статуру, шию і т. ін.

обі́д (зменшене — обі́дець) —

1) споживання їжі серед дня, між сніданням і вечерею; традиційний об’єкт гумору, іронії, метафорич­ного переосмислення: «Добре ді­ло — обід: сів за стіл та й їж», «З води обіду не звариш», «Збирайтеся, старці, обід буде», «З одним ротом на два обіди», «їхав на обід, але й вечері не застав», «Ну й ласий до чужого обіду», «Прийде кумець на обідець, а ложки не буде»; слово вживається також на означен­ня пригощання, яке влаштовують удень з якогось приводу, з певної нагоди; на такий обід звичайно за­прошують, його скликають (звідси про́шений (зва́ний) обі́д); до нього ретельно готуються, його спеці­ально влаштовують (звідси дава́ти (ста́вити) обі́д), пор. у І. Котля­ревського: «Зробити поминки я хочу, Поставити обід старцям»; з приводу помина́льного обі́ду жарту­ють: «Чий обід, а старцям лихо (клопіт)»; взагалі, за традицією, на поминальні обіди годилося закли­кати жебраків, пор. у Т. Шевчен­ка: «Діточки… У жупанах походжа­ють, Старців закликають На обі­ди»; поминальний обід з коливом влаштовують у день похорону, на дев’ятий, сороковий день і через рік після смерті;

2) = обі́ди — здав­на так називають середину дня, коли зазвичай обідають, обідню пору; звідси етапі сполучення: до обі́ду (обі́д) (до середини дня, до обідньої пори): «Якби поспав до обід, то приснився б ведмідь»; пі́сля обі́ду (обі́д), по обі́ді (по обідній порі, у другу половину дня): «Після обід полежати часок, то зав’яжеться сала кусок», «По обіді спи хоч хвилю, по вечері іди милю»; з періодом доби, коли кінчає­ться перша половина дня і починається друга, пов’язане перемі­щення сонячного світила, за яким орієнтувалися в часі, тому кажуть: «Сонце під обід [підійшло, під­пливло]» або «Сонце з обід [звернуло]».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 404-405.