ОБЩИПУВАТИ

ОБЩИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЩИПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Щипаючи, обривати, відривати що-небудь. Лукина простягала руку до калини, й її рука несамохіть общипувала листя й кидала його на траву (Н.-Лев., ІІІ, 1956, 327); Вітя, ніби нехотя, зберігаючи роблено похмурий вигляд, общипує маленький кусочок паляниці, умочає в полумисці, ліниво їсть (Вас., III, 1960, 331); Як умру я на чужині, Хто мя [мене] поховає? Хіба ворон чорнокрилий Тіло общипає!.. (Рудан., Тв., 1956, 78); * Образно. Але час минав, роки йшли — і кожний рік щось общипував з тої віри, з того запалу (Коцюб., І, 1955, 223).

2. діал. Обсмикувати. Уперше це вона нарядилася в неї [спідницю] і цілий день виходила то по вгороду, то по улиці, общипуючи ту спідницю кругом себе (Мирний, І, 1954, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 609.

Общипувати, пую, єш, сов. в. общипа́ти, па́ю, єш, гл. Общипывать, общипать. Я цю черешеньку й общипала. КС. 1883. II. 378.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 33.