ОБШИВАТИСЯ

ОБШИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБШИ́ТИСЯ, и́юся, и́єшся, док.

1. Обшивати себе чим-небудь з усіх боків, по всій поверхні. * Образно. Но Турн байдуже, не скривився, Бо, бач, булатом ввесь обшився І був, як в шкаралупі боб (Котл., І, 1952, 258).

2. розм. Шити для себе все необхідне. — Як облатався, обшився, став на панка схожий, тоді почав [Серединський] до мене підступати (Н.-Лев., І, 1956, 123).

3. тільки недок. Пас. до обшива́ти 1, 2. — Зайдімо, Пантелеймоне Гавриловичу, — запросив Турбай Лозового до майбутнього дитсадка. Тут уже обшивалася дранкою стеля (Руд., Остання шабля, 1959, 395).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 606.

Обшиватися, ва́юся, єшся, сов. в. обши́тися, ши́юся, єшся, гл. Шить, пошить на себя. Облатався, обшився, став на панка схожий. Левиц. І. 143. Ой є в тебе полотенце, обшиємось, серце. Грин. III. 692.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 32.