ОБШАРПАНЕЦЬ

ОБША́РПАНЕЦЬ, нця, ч., розм. Людина, що ходить у поганому, подертому одязі; обірванець. [Леон:] І хіба ви не чули про того бога, що сам нахилив голову, коли ватага голодних обшарпанців наважилася захопити діамант з його корони? (Мам., Тв., 1962, 105); // зневажл. Бідна, незаможна людина. [Микита:] Так, отже, кажу: хоч би я мав і душу свою занапастить, а не попущу, щоб.. надо мною узяв верх отой обшарпанець, голодранець! (Кроп., І, 1958, 77); Діставши прочухана від Гриценка, він крикнув йому: — Обшарпанець ти, і батько в тебе тільки Крути-Гаврило, а мій — начальник (Сенч., Опов., 1959, 156).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 605.

Обшарпанець, нця, м. Оборванецъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 32.