ОБТРІПУВАТИ

ОБТРІ́ПУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ОБТРІ́ПАТИ, аю, аєш, док., перех., чим, з чого і без додатка, розм. Стріпуючи, струшуючи, постукуючи і т. ін., збивати, зчищати з якої-небудь поверхні пил, сніг і т. ін.; обтрушувати. Чути на ганку стукання кількох пар чобіт, що обтріпують сніг (Фр., VII, 1951, 416); З чималою трудністю піднісся [Яким], обтріпав з рук.. болото, став дряпатися вгору на дорогу (Ков., Світ.., 1960, 24); // чим, від чого і без додатка. Стріпуючи, струшуючи, постукуючи і т. ін., очищати від чого-небудь (пилу, снігу і т. ін.). Він підвівся й почав обтріпувати одежу (Н.-Лев., II, 1956, 353); Отак розпорядившись, обтріпала мати дочку від пилу, а дочка матір, і потягли в двір (Свидн., Люборацькі, 1955, 55); Алла Михайлівна.. хусточкою обтріпала парасольку і блузку (Л. Укр., III, 1952, 606); Він кинув біля печі дрова, обтріпав від них обидва рукави, потім .. почистив віником чоботи од снігу (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 49).

ОБТРІ́ПУВАТИ², ую, уєш, недок., ОБТРІПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Шарпати, рвати, пошкоджуючи краї чого-небудь.

2. Тривалим або недбалим носінням, використанням робити пошарпаним (одяг).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 593.

Обтріпувати, пую, єш, сов. в. обтріпати, паю, єш, гл. Отряхивать, отряхнуть.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 29.