ОБТРУШУВАТИСЯ

ОБТРУ́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОБТРУСИ́ТИСЯ, трушу́ся, тру́сишся, док.

1. Обтрушуючи себе, очищатися від пилу, сміття, снігу і т. ін. Кайдашиха вкачалась у сіно та в пил і тільки обтрушувалась (Н.-Лев., II, 1956, 317); Раптом двері відчинилися, і на порозі став, обтрушуючись від снігу, ще один відвідувач (Гончар, IV, 1960, 90); Чугайстир сів на пеньок, обтрусився з сухого листу (Коцюб., II, 1955, 348); Обтрусившись та обмившись від пороху, що товстим шаром клався на обличчя, він.. поспішав на курси (Коцюба, Нові береги, 1959, 107).

2. Опадати від струсу; обсипатися. Крізь ще не пролиті сльози глянула на чоловіка, а той її так стусонув, що сльози одразу ж обтрусилися на долівку (Стельмах, І, 1962, 599).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 594.

Обтрушуватися, шуюся, єшся, сов. в. обтруситися, шуся, сишся, гл. Отряхиваться, отряхнуться. Та й піймав кицю за ухо та й витяг на сухо (з води): оттут, кицю, обсушись, оттут, кицю, обтрусись. ХС. II. 192.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 29.