ОБСМИКНУТИ

ОБСМИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Однокр. до обсми́кувати. Дарка.. втерла обличчя рукавом, обсмикнула підтикану фартушину (Л. Укр., III, 1952, 650); Зітхнула Марія Павлівна, поправила зачіску, обсмикнула плаття біля вирізу на грудях (Коп., Земля.., 1957, 215); Одкине набік [дівчина сніп], обсмикне колосся й далі біжить, на ходу перевесло крутить (Головко, І, 1957, 243); Компартія обсмикне зарозумілого бюрократа (Еллан, II, 1958, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 582.