ОБСИПАТИСЯ

ОБСИ́ПАТИСЯ див. обсипа́тися.

ОБСИПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБСИ́ПАТИСЯ, плюся, плешся; мн. обси́плються; док.

1. Обсипати себе або один одного чим-небудь. Під час спочинку, обмахуючись од духоти, жартуючи, обсипаючись паперовою січкою,.. молодь знову розпливлася по залі (Вас., І, 1959, 346); // Те саме, що обсипа́ти 1. Жменя піску полетіла на Карпа.. — Не лізь! не обсипайся! — лютував Карпо (Мирний, І, 1954, 250).

◊ Обсипа́тися (обси́патися) слі́зьми́ (сльоза́ми) — дуже плакати. А сама [Настя] слізьми обсипається, наче й горює, й радіє чогось разом (Вовчок, І, 1955, 269); Стара мама обси́палася слізьми, а Василь мовчав (Стеф., І, 1949, 97).

2. Руйнуючись по краях, обпадати дрібними частками. Аж обсипа́лися окопи — такий протяглий гул стояв повсюди (Тич., II, 1957, 56); В головах [на могилі] стояв цегляний стовп, обмазаний цементом, що вже потріскався від сонця, дощу та вітру і поволі обсипався (Тют., Вир, 1964, 201); Комишові стріхи обсипались, і кінці лат стирчали з них, як ребра кістяка (Коцюб., І, 1955, 368); // Сиплючись, осуватися, обвалюватися. По глинястій, мокрій стіні катакомби Земля, обсипаючись, глухо шумить (Бажан, І, 1946, 144); З-під ніг обривались малі й великі камені. Обсипався пісок (Трубл., І, 1955, 188).

3. Поступово обпадати (про листя, плоди, цвіт і т. ін.). Вже тоді вісень ішла; лист червонів, жовтів, в’янув і обсипавсь (Вовчок, І, 1955, 203); Давно обсипався цвіт з груш і кислиць, і тепер на деревах.. наливалися соком маленькі плоди (Донч., IV, 1957, 115); * Образно. Мордував [Гірчак] молодицю так, що з неї за кілька років краса обсипалась, мов вишневий цвіт від вітру (Речм., Весн. грози, 1961, 22); // Скидати з себе листя, пелюстки, плоди і т. ін. Половина та садів цвіте, Половина обсипається (Укр.. лір. пісні, 1958, 211); Перестиглий горох обсипається (Колг. Укр., 12, 1961, 11); За другим холодним подихом осені обсипався лапатий багряноквітий клен, а за ним став падати на землю і каштановий лист (Жур., Вечір.., 1958, 405).

4. Укриватися, покриватися кругом, по всій поверхні чим-небудь сипким або великою кількістю однорідних предметів. Небо обсипалося зірками.

5. Обкопуватися, оточуватися (валом). Високим валом воно [село] обсипалось (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 577.

Обсипатися, паюся, єшся, сов. в. обсипатися, плюся, плешся, гл.

1) Быть осыпаемымъ, осыпаннымъ. обсипатися слізьми. Облиться слезами.

2) Осыпаться, осыпаться. Вже грушки обсипались. Рудч. Ск. І. 66. Листячко на йому (дубкові) обсипалось. Грин. І. 148.

3) Окапываться, окопаться (валомъ). Високим валом воно (село) обсипалось. К. Хм. 97.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 27.