ОБРАЗ

О́БРАЗ¹, у, ч.

1. Зовнішній вигляд кого-, чого-небудь. Уранці думка [Кармелевих рідних] перша в темницю летіла і перший погляд ждав того ж понурого образу темниці (Вовчок, І, 1955, 363); Став він [камінь] поволі, помалу на образ скидатися людський, Як розпочата у мармурі постать, іще невиразна, Ще не дороблена тоншим різцем (Зеров, Вибр., 1966, 311); // Вигляд кого-, чого-небудь, відтворений у свідомості, пам’яті або створений уявою. Наша мати так зжилась з образом твоїм.. після слів моїх, що недавно призналась мені, що вже кохає тебе (Коцюб., III, 1956, 128); Степан.. ще постояв якусь хвильку перед порогом, поновив у пам’яті образ Ольги (Стельмах, II, 1962, 154); Сотнику Дерзкому.. цей край постає в іншому образі — у сонці сліпучім, у весняному цвітінні (Гончар, II, 1959, 431); // Подоба, копія кого-, чого-небудь. Синок, вірний образ батька та єдина потіха.., в тих самих росте ідеях (Фр., VI, 1951, 322); Що лякатись? Ні взяти, ні дать: Мій певнісінький образ по виду, — Так на мене скидається він (Граб., І, 1959, 236).

В о́бразі — у вигляді. [Юда:] Все марилось мені — то райська брама, то золотий престол, а на престолі Мессія в образі того промовця (Л. Укр., III, 1952, 136); Звір у образі людини для бомби ціль собі знайшов (Гонч., Вибр., 1959, 146); Утрача́ти (утра́тити) людськи́й о́браз — переставати бути схожим на людину, втрачати вигляд, риси людини. Якби люди не працювали, поступово втратили б людський образ (Чорн., Красиві люди, 1961, 52).

2. Специфічна для літератури і мистецтва конкретно-чуттєва форма відображення дійсності. В науці певна ідея виражається через поняття, а в мистецтві — через образи (Мист. кіно, 1955, 36); Павло Тичина створює розкішні зорові й музичні образи, сповнені руху, енергії (Талант.., 1958, 32); Образ Дніпра проходить крізь усю його [Т. Шевченка] творчість (Рильський, III, 1956, 26); Мій друг думає образами й фарбами (Ю. Янов., І, 1958, 133); // Тип, узагальнений характер, створений письменником, митцем. Всю свою ненависть до хижацтва Франко сконцентрував у образі орла-беркута (Коцюб., III, 1956, 38); У нечисленному ряді жіночих образів образ матері заступив собою всі інші (Довж., І, 1958, 12); Кожна людина, а отже і її мистецьке втілення в сценічному образі таїть в собі різні позитивні й негативні риси характеру (З глибин душі, 1959, 72).

Вхо́дити (увійти́) в о́браз — зживатися з персонажем мистецького твору, переймаючись його духовним світом (про гру актора, майстерність читця і т. ін.). — Коли вас пустили, то сидіть смирно, бо я звелю вийти всім, хто не зайнятий на репетиції. Що за бешкетники? Ви ж не даєте йому увійти в образ (Кучер, Трудна любов, 1960, 324).

3. спец. Зображення якого-небудь явища через інше, конкретніше або яскравіше за допомогою мовного звороту, переносного вживання слова і т. ін.; троп. Говорив [Давид] гарно, голосно, нешвидко і вплітаючи в мову живі барвисті образи (Головко, II, 1957, 129).

4. перев. мн. Те, що вимальовується, постає в чиїй-небудь уяві. Його уява працює невгамовно, розвертає перед ним усе нові образи, а найрадніше чудові, тихі, ясні образи полонини, лісів (Фр., IV, 1950, 28); Душа твоя вже повна була вщерть одним словом: земля, "моя земля!", і будилися в тобі образи твоїх давніх мрій (Головко, І, 1957, 566).

5. Зображення зовнішнього вигляду кого-, чого-небудь (про портрет, фотографію, скульптуру і т. ін.). [Годвінсон:] Ти ж пам’ятаєш тую подобизну, що він зліпив на глум, неначе з мене? Я по одежі взнав, що то мій образ (Л. Укр., III, 1952, 68); В їдальні поруч з портретом батька урочисто пристроїли і мамин образ (Собко, Звич. життя, 1957, 42).

6. філос. Відображення в свідомості явищ об’єктивної дійсності. Наші відчуття, наша свідомість є лише образ зовнішнього світу.. (Ленін, 18, 1971, 59).

7. заст., жарт. Обличчя. — Не дивись, сину, на образ, а дивись, яка вона до тебе є. Іноді й уродлива, та лиха гадина… (Мирний, І, 1949, 354); — Не одягайся, спершу підемо та образи свої помиємо (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 43).

О́БРАЗ², а, ч. (мн. образи́, і́в).

1. Те саме, що іко́на. До півночі молилась вона перед образами, прохала в бога щастя-долі своїй першій дитині (Н.-Лев., І, 1956, 142); Блимнула свічечка, блимнула друга і третя — і затеплились вони рівним вогнем перед образом Миколая-угодника (Стельмах, II, 1962, 312).

2. заст. Картина. На боковій стіні.. висів великий образ у золочених рамах (Фр., V, 1951, 186); Важке склепіння [зали] було оздоблене образами на історичні теми, роботи німецьких малярів, в золочених рамах (Панч, Гомон. Україна, 1954, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 560 - 561.

Образ, зу, м.

1) Изображеніе. І перед образом Вонери горить кадило золоте. Шевч.

2) Картина.

3) Образъ, икона. Щоб на тебе образи падали.

4) Образъ, подобіе. Умийтеся, образ Божий багном не скверніте. Шевч.

5) Лицо. Не бачив Марусеньки в образ. Н. п. Хоч не бачила вас у образ, та чула й знаю вас. Харьк. у. Ум. Образок, образочок, образець. Не бачила я миленького вже третій деньочок; не могла ся надивити, як на образочок. Грин. III. 162. Образець у нього такий, шо він (пан) на жида схожий. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 23.

о́браз див. іко́на.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 407.