ОБОЄ

ОБО́Є, обо́х, числ., збірн. Уживається на означення двох названих або відомих осіб різної статі, роду; і він, і вона. Батько наш був дуже добрий; жалував нас обох рівно, і брата й мене (Вовчок, І, 1955, 3); Соломія вхопила за гіллячки, Остап придержав пліт — і обоє вискочили на берег (Коцюб., І, 1955, 355); // Уживається на означення двох названих або відомих недорослих істот, малят (дітей, звірят і т. ін.). Мало хто здоровіший знайдеться в селі за Свирида Яковлевича, а от ні його сила, ні його прості риси обличчя не передалися дітям — обоє, крапля в краплю, пішли в матір (Стельмах, II, 1962, 105); // Уживається на означення двох однакових предметів, назва яких має форму середнього роду або лише множини. [Маша:] Заплющ одне око… [Оксана:] А вона обоє заплющує, щоб не так страшно (Мик., І, 1957, 243); Обоє дверей; // Уживається на означення двох названих або відомих осіб однієї статі; обидва, обидві. Та й зареготалися обоє [парубки], як два бики заревли на все поле (Мирний, І, 1954, 83); Обоє, і писар і старшина, вивалилися з саней у сніг (Вас., І, 1959, 129); Побачивши, що Марина стоїть серед кімнати, Ліда схопила її в обійми.., і вони обоє впали в м’яку теплу постіль (Дмит., Наречена, 1959, 169).

Диви́тися обома́ — бути уважним, пильним. Митько поставив на греблі одного [хлопця], ще й пальцем застеріг: дивитись, мовляв, обома (Головко, І, 1957, 367); Обо́є рябо́є, зневажл. — один другого вартий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 548.

Обоє, обо́х, обо́м, обома числ. Обое. Въ приложеніи къ людямъ обоє употребляется только въ томъ случаѣ, если говорится о мужчинѣ и женщинѣ вмѣстѣ. Є в мене криниця край перелазу, та вмиємось, милесенький, обоє разом. Чуб. V. 54., Ум. Обойко.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 21.