ОБОРОНА

ОБОРО́НА, и, ж.

1. Дія за знач. обороня́ти і обороня́тися. — Він ганя по вигону та скликає [громаду] на оборону [кріпаків] (Мирний, 1, 1949, 307); Два з половиною місяці тривала оборона Києва (Ком. Укр., 5, 1965, 27); [Парвус:] В нас тепер іде свята війна за оборону небесної держави (Л. Укр., II, 1951, 346); — Перепрошую вас.., що я так опізнився: в суді при розправі був, оборона протяглася аж до сеї години (Фр., II, 1950, 50).

2. Заступництво, підтримка; захист. — Не зачіпайте мене теперечки, бо я знайшла собі міцну оборону, знайшла захист певний і незламний (Н.-Лев., IV, 1956, 254); Чоловік, як ворона, а все ж жінці оборона (Укр.. присл.., 1955, 123); Немов шукаючи оборони перед ворогом, вона хапається руками за вчителеві плечі (Вільде, Повнол. діти, 1960, 197).

◊ Бра́ти (взя́ти) під [свою́] оборо́ну кого, що; Виступа́ти (ви́ступити) в оборо́ну кого, чого; Става́ти (ста́ти) в оборо́ну кого, чого — заступатися за кого-, що-небудь; обстоювати, захищати когось, щось. Мама давніше було завжди брала Юзю під свою оборону (Л. Укр., III, 1952, 635); Виступаючи в оборону національних прав українського народу, Нечуй-Левицький.. рішуче засуджує царський уряд, реакційні кола Росії (Рад. літ-во, 9, 1966, 44); Груня стала в оборону чоловіка, що не вміє кривить душею (Горд., II, 1959, 253).

3. Сукупність засобів, необхідних для безпеки, захисту країни. — Нема коли особливо сумувати: на оборону працюємо… (Гончар, III, 1959, 180).

4. військ. Система вогневих точок, укріплень і т. ін., на якій розміщуються війська, готуючись відбити напад противника. Від долини.. починалася нова височина, замкнута нашим переднім краєм оборони (Кач., Вибр., 1953, 311); В горах нерідко ні в них, ні в нас не було суцільної оборони (Гончар, III, 1959, 116); * Образно. Ворота відкрилися — і троянчани безборонно в’їхали на заводський двір. "Ну, через першу оборону прорвалися", — полегшено зітхнув Дорош (Тют., Вир, 1964, 145).

Займа́ти (зайня́ти) оборо́ну — відповідним розміщенням військ, вогневих засобів і т. ін. готуватися до відбиття атаки, нападу противника. Вулицею перебігали підрозділи, займаючи оборону по садках і городах (Багмут, Опов., 1959, 69); В тилу лівого флангу, де зайняв оборону перший батальйон, німці півгодини тому скинули авіадесант (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 9); Стоя́ти в оборо́ні — займати яку-небудь позицію з відповідним розміщенням вогневих засобів перед можливим нападом противника. Третій батальйон стояв у тимчасовій обороні серед степових горбів та балок (Гончар, III, 1959. 193).

5. юр. Сторона, яка відстоює інтереси обвинувачуваного під час суду. Він просто не радив адвокатові брати на себе його оборону і хотів боронитися сам (Сміл., Сад, 1952, 210).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 550.

Оборона, ни, ж. Защита, оборона. Сорока в ворони просить оборони. Ном. № 1566.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 21.