ОБМІНЮВАТИ

ОБМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБМІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ОБМІНИ́ТИ, міню́, мі́ниш, док., перех. Віддаючи, одержувати натомість кого-, що-небудь. Завдяки заміні розверстки продовольчим податком.. селяни одержать надлишок хліба в своє розпорядження і вільно обмінюватимуть ці надлишки на всякі продукти (Ленін, 32, 1951, 337); Поки в нього були різні дрібні, але коштовні речі, обмінював їх на харчі (Стельмах, II, 1962, 245); — Є директива Леніна: полонених не вбивати, а обмінювати через Червоний Хрест (Гончар, II, 1959, 66); Куди ж піти в городі Києві, як не на торг? Сюди йдуть і їдуть на возах з Гори, тут є що обміняти ремісникам (Скл., Святослав, 1959, 121); // розм. Ненароком чи навмисне замість своєї брати таку саму чужу річ.

Обміни́ти (обміня́ти) хліб, етн. — дати або дістати згоду на одруження дівчини (за давнім народним весільним звичаєм, батьки дівчини при цьому обмінювалися з старостами хлібом). Обмінили хліб, а в неділю й весілля заграли (Мирний, II, 1954, 39); Євмен Скоряк дочки не віддав. Хвалились старости, що навіть був і похвалив молодого Остапа.., а хліба таки й не обмінив (Головко, II, 1957, 399).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 540.

Обмінювати, нюю, єш, сов. в. обміня́ти, ня́ю, єш, гл. Обмѣнивать, обмѣнять.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 19.