ОБЛЯМІВКА

ОБЛЯМІ́ВКА, и, ж.

1. Вишивка або смужка тканини, хутра і т. ін. на краях одягу, взуття і т. ін. для оздоблення; лямівка, оторочка. Козацький червоний кунтуш, з вильотами на рукавах та золотими облямівками так і просився на його пишну постать (Н.-Лев., І, 1956, 579); — Візьміть мою кунячу шубу з бобровою облямівкою та коміром (Тулуб, Людолови, І, 1957, 282); * Образно. — А ця облямівка, — вона доторкнулась до Лариної шиї, — найбайдужішого до жіночої краси примусить звернути увагу на золото вашого волосся (Шовк., Інженери, 1956, 439).

2. перен. Те, що смугою оточує що-небудь. Ось невеличке озерце, кругле, схоже на голубе блюдечко, в зеленій облямівці (Коп., Як вони.., 1961, 10); Пальчасті листки каштанів жовкнуть не одразу. Спочатку на них з’являється вузенька жовта облямівка, кожен листок ніби оторочений темно-золотим обідком, який стає все ширшим і ширшим, поки не захопить увесь листок (Собко, Стадіон, 1954, 90).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 532.

Облямівка, ки, ж. Кайма, обшивка. Вас. 155.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 16.