ОБЛОЖИТИСЯ

ОБЛОЖИ́ТИСЯ, ложу́ся, ло́жишся, док. Те саме, що обкла́стися. З правого боку озера, обложившись зеленим очеретом, сидів Василь і щосили, дудів у зелену дудку (Мирний, IV, 1955, 23); Якір, обложившися пістолями, бере з них один за одним і садить кулю за кулею в червоного туза, що висить на стінці (Хотк., І, 1966, 66); * Образно. Зеленіли то там, то там, обложившись полями, хутірські сади (Мирний, II, 1954, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 529.

Обложитися, жу́ся, жишся, гл.

1) = Обікластися 1. Стань, каже, серед церкви, обложись вальками і возьми з собою торбинку груш. Рудч. Ск. II. 29. Зеленіли то там, то там, обложившись полями, хутірські сади. Мир. ХРВ. 8.

2) Окружить себя. Обложився дітьми, як дід онучами. Ном. № 9185.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 15.