ОБЛОЖИТИ

ОБЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док., перех.

1. Те саме, що обкла́сти 1, 2. Взяли її [качку] тихенько, принесли додому, зробили їй гніздечко, обложили його пір’ячком (Укр.. казки, легенди.., 1957, 360); Мов хто обложив кригою Петрове серце, мов хто холодними руками узявся за його горло від тих слів (Мирний, І, 1954, 352); Хмаронька небо кругом обложила (Манж., Тв., 1955, 120); Зійшов місяць і обложив тьмою половину гір (Хотк., II, 1966, 188); // безос. Гори обложило хмарами (Чорн., Визволення, 1949, 122).

2. Оточити військами з метою оволодіння, завоювання. Коли Семен обложив палац, усе військо перекинулося на його сторону (Укр.. казки, легенди.., 1957, 246); Фашистські полки й дивізії, що обложили Севастополь, вже заметушилися, кинувши частину своїх сил на Керч і Феодосію (Кучер, Чорноморці, 1956, 410).

3. спец. Оточити звіра під час полювання. — Ну, що, Адаме? — жвавішає Аркадій Валеріанович.. — Обложили сіроманця, — ворухнулась у хащі волосся посмішка. — Можна й зараз виїжджати на полювання (Стельмах, І, 1962, 397).

4. Обшити, оздобити чим-небудь.

5. розм., рідко. Покласти спати. Я обложив її з дітьми, — було це уночі (Сл. Гр.).

6. безос. Покрити при захворюванні білими нальотами (горло, язик і т. ін.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 529.

Обложити, жу́, жиш, гл.

1) = Обікласти. Пан обложив біля себе роботників. Грин. І. 217.

2) Уложить (спать). Я обложив її з дітьми, — було це уночі. Новомоск. у.

3) Обложить, осадить. Ой ні, не татари, — християнська сила, мов хмарами грімучими табор обложила. К. Досв. 7.

4) безл. Його обложило. У него распухла шея — при дифтеритѣ, а также при заушницѣ. Екатеринославск. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 15.