ОБЛИВАТИСЯ

ОБЛИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБЛИ́ТИСЯ, ОБІЛЛЯ́ТИСЯ, обіллю́ся, обіллє́шся і рідко ОБЛЯ́ТИСЯ, ля́юся, ля́єшся, док.

1. Обливати себе водою або якою-небудь іншою рідиною. — Умивайтесь та обливайтесь до схід сонця.. водою та втирайтесь сорочкою.. Побачите, як усе пропаде (Н.-Лев., І, 1956, 418); Біля криниці Петро в самих трусах. Обережно.. витяг цебер. Не знімаючи з цепка, одійшов на два кроки й облився холодною водою (Головко, І, 1957, 457); // Розливаючи якусь рідину, забруднюватися нею. — Мені приносили їсти — я не дозволяв нікому допомогти, обливався гарячим супом і чаєм (Ю. Янов., II, 1954, 78); // Покриватися якою-небудь рідиною (потом, кров’ю і т. ін.), стаючи мокрим від надмірного її виділення. Обдерті, у ранах, його руки давно обливалися кров’ю, але він навіть не помічав (Коцюб., II, 1955, 91); Обливаються гарячим потом біля розпалених топок котельні машиністи (Кучер, Чорноморці, 1956, 404); Дядько.. з розмаху вдарив його чорним важким кулаком у лице. Марко відразу впав і облився кров’ю (Мик., II, 1957, 344); Рикнула страшенно медведиця і перевернулась горілиць, обіллявшись кров’ю (Фр., VI, 1951, 18).

◊ Облива́тися [крива́вим] по́том — дуже важко працювати. Наймити та невільники обливались потом, аж стогнали од важкої роботи (Н.-Лев., III, 1956, 296); — Двадцять п’ять років отут обливаюся потом, і в очах лиш полин (Ірчан, II, 1958, 162); Облива́тися (обли́тися) [гірки́ми (гаря́чими і т. ін.)] слізьми́ (сльоза́ми і т. ін.) — гірко, невтішно плакати. Вони обливалися слізьми і з докорами.. поспішали розказати їй свої сирітські кривди (Вас., І, 1959, 217); Веде Олександра діток, обливаючись сльозами, та все тільки благословляє їх (Вовчок, І, 1955, 33); Було побачить мене мати і обіллється гіркими сльозами (Стор., І, 1957, 348); [Коновалиха:] Подивлюся я на людське проживання та й обіллюся слізоньками… (Кроп., І, 1958, 148); Облива́тися (обли́тися) холо́дним по́том — дуже хвилюватися, переживати (від почуття страху, очікування чогось невідомого і т. ін.). Калинович стояв, обливаючися холодним потом, і ждав, що буде далі (Фр., VI, 1951, 339); Холодним потом обливалась Маланка, вся терпла і гострим оком вдивлялась у пітьму, наче питала: як буде? (Коцюб., II, 1955, 43); Від цього письма [боргових розписок] не раз холодним потом обливалися нахмурені триаршинні дядьки, дрібними і великими сльозами голосили жінки (Стельмах, II, 1962, 94); Се́рце кро́в’ю облива́ється (облива́лося) див. кров.

2. перен. Дуже рясно покриватися чим-небудь (цвітом, плодами і т. ін.). Де-не-де.. уквітчалися [селища] маленькими абрикосовими садочками, які навесні обливаються цвітом і пахнуть медом (Ткач, Плем’я.., 1961, 8).

3. перен. Охоплюватися, наповнюватися (світлом, промінням і т. ін.). Сонце заходить. Сніги обливаються рожевим одлиском (Н.-Лев., II, 1956, 399); // Перейматися яким-небудь сильним почуттям, підпадаючи під його вплив. Серце обливалось жалем до тих, через кого вона загубила свій вік молодий (Коцюб., І, 1955, 69); А серця обливалися злістю, коли кулі навколо співали… (Сос., І, 1957, 266).

Облива́тися (обли́тися) рум’я́нцем — дуже червоніти (від хвилювання, напливу почуттів і т. ін.). Читаючи його [лист], я чула, що вся обливаюся рум’янцем, то знов блідну (Фр., III, 1950, 104); І саме тому, що від цих слів облилася [Олена] рум’янцем, Орест Білинський не знав, як йому розуміти її слова (Вільде, Сестри.., 1958, 314).

4. тільки недок. Пас. до облива́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 522.

Обливатися, ва́юся, єшся, сов. в. облитися, обіллюся, ллєшся, гл. Обливаться, облиться. Там дівчина та полощеться, полощеться, обливається. Мет. 118.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 14.