ОБЛАЧЕННЯ

ОБЛАЧЕ́ННЯ, я, с., заст.

1. Дія за знач. облачи́ти і облачи́тися.

2. уроч., ірон. Який-небудь одяг, убрання.

3. Одяг, у якому служителі культу відправляють церковну службу. Із Софійського собору на паперть вийшов патріарх Паїсій, за ним митрополит Косов і архімандрит Тризна з соборним причтом уже в облаченні (Панч, Гомон. Україна, 1954, 448); Тріумфальна арка височіла серед майдану, піп у повному облаченні стояв із причтом на порозі церкви (Кулик, Записки консула, 1958, 140).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 520.