ОБЛАСКАНИЙ

ОБЛА́СКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обласка́ти. Працьовитий хлопчик був обласканий і дістав притулок (Минуле укр. театру, 1953, 13); До цього відлюдкувата, мовчазна, боязлива, вона поволі відтавала, вперше за все своє коротеньке життя обласкана братом (Дім., І будуть люди, 1954, 101); * Образно. Оксана сиділа під зеленим наметом сосни, обласкана вечірнім сонцем (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 169).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 519.