ОБЛАЗИТИ

ОБЛА́ЗИТИ¹, а́жу, а́зиш і рідко ОБЛІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док., розм.

1. Позбуватися волосся, шерсті, пір’я. [Дранко:] Он у вас від п’ятьох [дочок] клопоту того повен міх, аж голова облізла (Кроп., І, 1958, 177); // Випадати, вилазити по всій поверхні (про волосся, шерсть, пір’я). Василині чомусь здалося, що то стояла на задніх лапах миша, на котрій облізла шерсть (Н.-Лев., II, 1956, 57); Колись пишне Брунове волосся облізло, голова полисіла (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 440).

2. Позбуватися верхнього шару шкіри, який відділяється маленькими тонкими плівками; лущитися, облуплюватися (про частини тіла). Засідали за мережаний стіл.. і споживали вкупі свіжу кулешу та гуслянку гостру, од якої облазив язик (Коцюб., II, 1955, 335); Хай смагне, облазить тут обличчя, хай смагнуть губи, але тут ти невіддільна від тих, кому трудно (Гончар, Тронка, 1963, 259); // Сходити, зніматися з тіла, відділяючись маленькими тонкими плівками (про шкіру). Здається, висунеш носа надвір, ураз полупиться ніс, шкіра облізе (Донч., II, 1956, 134).

3. Втрачати верхній шар чого-небудь (фарби, позолоти і т. ін.). Бані собору облізли; // Сходити, злущуватися з поверхні чого-небудь (про фарбу, позолоту і т. ін.). Фарба з заліза облізла, і місцями залізо взялося дрібним шершавим висипом іржі (Смолич, День.., 1950, 241).

ОБЛА́ЗИТИ², а́жу, а́зиш, недок., ОБЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док., перех. і неперех. Обповзати кого-, що-небудь кругом. Хлопчик, звісно дитина, плаче та кругом його облазить та дивиться (Кв.-Осн., II, 1956, 418).

ОБЛА́ЗИТИ³, а́жу, а́зиш, док., перех.

1. Лазячи, побувати скрізь, у багатьох місцях; вилазити. Ті дерева, що він колись облазив всі до краю… Вони напрочуд розрослись! (Забіла, У.. світ, 1960, 99); Соя встигав за день облазити всі блоки й забої, побувати на підйомнику й на естакаді, в лазні і в ламповій (Ткач, Плем’я.., 1961, 131); // розм. Полазити скрізь, у багатьох місцях, шукаючи чого-небудь. Побіг Каленик у хату шукать чобота; облазив скрізь, аж піт з нього ллється, та все ніяк не найде (Укр.. казки, 1951, 308); Антон облазив усі закутки, а метра не знайшов (Чорн., Визвол. земля, 1959, 180); // розм. Походити скрізь, побувати в багатьох місцях з метою обстеження або виявлення чого-небудь. — Оце, панове, наш вал смерті, — промовив Врангель, коли гості, облазивши вал і добре-таки намерзнувшись, зібрались (Гончар, II, 1959, 389); Тягнирядно облазив усі гамазеї, доки натрапив на гречане борошно (Добр., Очак. розмир, 1965, 148).

2. зневажл. Їздячи, ходячи і т. ін., побувати скрізь, у багатьох місцях. Пройдисвіт Брун облазив усю Європу (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 439).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 518.

Облазити, жу, зиш, сов. в. облізти, зу, зеш, гл.

1) Облѣзать, облѣзть, слѣзать, слѣзть. Чогось шерсть на собаці облізла.

2) Лупиться, облупиться. Рудч. Ск. II. 53. Од сонця шкура на носі облазить. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 13.