ОБКУРЮВАТИСЯ

ОБКУ́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОБКУРИ́ТИСЯ, курю́ся, ку́ришся, док.

1. Обдавати, оповивати себе димом.

2. розм. Дуже багато курити, завдаючи собі шкоди.

3. тільки док., розм. Витратити до кінця все куриво. Брянський теж потерпає, без курива, але стоїчно зносить свої муки. — Обкурились, — скаржиться нарешті і Брянський. — Хоч би раз ще потягти (Гончар, III, 1959, 28).

4. Ставати зручним для куріння (про люльку, мундштук).

5. тільки недок. Пас. до обку́рювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 516.

Обкурюватися, рююся, єшся, сов. в. обкуритися, рюся, ришся, гл. Окуриваться, окуриться. Обсіявся маком свяченим, обкурився ладаном. Рудч. Ск. II. 31.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 13.