ОБКИДАТИ

ОБКИ́ДАТИ¹ див. обкида́ти¹.

ОБКИ́ДАТИ² див. обкида́ти².

ОБКИДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ОБКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Кидати щось на кого-, що-небудь з усіх боків, по всій поверхні; закидати з усіх боків чим-небудь. Люди були немов наркотизовані, — вони ходили від ятки до ятки,.. обкидали один одного паперовою січкою (Л. Укр., III, 1952, 621); Коні важко йшли вскач на гору, обкидаючи один одного відталою землею з-під копит (Ле, Опов. та нариси, 1950, 25); Ромка люто відбивала напад, хоч її вже оточили й обкидали незліпленим снігом (Сміл., Сашко, 1957, 23); // Накидати щось навколо кого-, чого-небудь. Замість сіней Пилип зробив сяку-таку примостку, обкидавши зокола гноєм (Мирний, III, 1954, 20); Андрій.. засунув знов горнятко, обкидав його жаром і мовчки осміхався (Коцюб., II, 1955, 21).

◊ Обкида́ти (обки́дати) боло́том (бру́дом і т. ін.) — несправедливо ганьбити, обмовляти кого-небудь. Ганьбити міг він всіх, бо був великим патріотом, умів балакати, кричать і обкидати всіх болотом (Мак., Вибр., 1954, 366); [Юрко:] Дівчина в запалі образила його, і він ладен зараз же обкидати її брудом! (Мам., Тв., 1962, 255); Обкида́ти (обки́дати) [найгі́ршими і т. ін.] слова́ми (епі́тетами і т. ін.) кого — недоброзичливо висловлюватися про кого-небудь; лаяти когось. Начко, .. вперши безтямний погляд у мигаючі перед ним різнобарвною хвилею пари, обкидав Регіну найгіршими епітетами (Фр., VI, 1951, 243); Хоча Левко обкидає Христину в думках непотрібними словами, але до нього десь від панського ставу наближається дівоче обличчя (Стельмах, І, 1962, 152).

2. Густо обшивати, обробляти нитками краї чого-небудь (хусточки, коміра і т. ін.); обметувати. Обкидай комір заполоччю (Сл. Гр.).

ОБКИДА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ОБКИ́ДАТИ, аю, аєш і ОБКИ́НУТИ, ну, неш, док., перех.

1. Відкидати щось кругом, з усіх боків чого-небудь. Обкинь сніг коло кошари, щоб можна було випустить овечки на двір (Сл. Гр.).

2. чим. Обхоплювати, оточувати, огороджувати з усіх боків чим-небудь. Кілька робітників кінчили довгі на п’ять сажнів розсадники й обкидали їх дошками (Кобр., Вибр., 1954, 122); — Мислити він не вміє, та й нащо це йому? Зате він вміє.. обкинути певну територію колючим дротом (Гончар, Тронка, 1963, 111).

◊ Обкида́ти (обки́нути) по́глядом (о́ком, зо́ром) — оглядати. — Карту! — гукнув Колісник.., обкидаючи ..поглядом усю вокзалію (Мирний, III, 1954, 273); — Се наша Тухольщина, наш рай! — сказав Максим, обкидаючи оком долину, і гори, і водопад (Фр., VI, 1951, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 511.

I. Обкидати, да́ю, єш, сов. в. обкидати, даю, єш, гл.

1) Обкидывать, обкидать.

2) Забрасывать забросать. Обкидали мене болотом.

3) Обметывать, обметать. Обкидай комір заполоччу.

II. Обкидати, да́ю, єш, сов. в. обки́нути, ну, неш, гл. Откидать, откинуть. Обкинь сніг коло кошари, щоб можна було випустить овечки на двір. Васильк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 12.