ОБКАРНАТИ

ОБКАРНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що обкра́яти 1, 2. Відростив [Тиміш] вусики і обкарнав їх так, що вони тільки ворушкою п’явочкою красуються під носом (Грим., Незакінч. роман, 1962, 141); А щоб не міг він [ворон] більш літать, Взяли та крила обкарнали (Воскр., Цілком.., 1947, 105); Буржуазія "хоче" обкарнати класову боротьбу, перекрутити і звузити її поняття, притупити її вістря (Ленін, 23, 1972, 228).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 510.