ОБЖИНАТИ

ОБЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЖА́ТИ, обіжну́, обіжне́ш, док., перех.

1. Жати навколо чого-небудь, обходячи його з усіх боків і залишаючи нескошеним; обкошувати. Пшениченьку жну, а кукіль обжинаю (Чуб., V, 1874, 859); // с. г. Готувати до жнив (ділянку і т. ін.), скошуючи краї. Василь був у самому кінці колгоспних земель. Перевіряв, чи правильно обжали кутки ділянок його бригади, щоб завтра пустити комбайн (Десняк, Десну.., 1949, 267).

2. перев. док. Повністю закінчити у кого-небудь жнива. Все ніколи. І обжала [удова], і обмолотила людей, а впала осінь — із прядивом упорує (Головко, II, 1957, 189).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 498.

Обжинати, на́ю, єш, сов. в. обжати, обіжну, неш, гл.

1) Обжинать, обжать, сжать вокругъ чего. Пшениченьку жну, а кукіль обжинаю. Чуб. V. 859. Де-де на стерні і будяк стояв сиротою; обжали бідолаху. Св. Л. 45.

2) Обгонять, обогнать, работая серпомъ. Вона не хутко жне. Ми як удвох жали, так я її на вісім снопів за день обжинала. Черниг. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 8.