ОБЕРЕЖНИЙ

ОБЕРЕ́ЖНИЙ, а, е.

1. Який поводиться стримано, обдумано, передбачливо, не наражаючись на можливу небезпеку, неприємності; обачний. Кармелюк був обережний і до себе приймав тільки людей певних і випробуваних (Кучер, Пов. і опов., 1949, 85); Хлібороб був собі тихий, роботящий чоловік, дбайливий, обережний (Вовчок, І, 1955, 310); // Який робиться, здійснюється обдумано, обачливо, з урахуванням можливої небезпеки. Майор пильно стежив за обережними, точними і чіпкими ривками Черниша вверх по камінню (Гончар, III, 1959, 100); // Стриманий, нервучкий у рухах, поведінці. Тихцем ступали обережні коні, Нашоршившись на шуми польові (Бажан, Роки, 1957, 227); Коли йшла [Неля] містечком, струнка, з замріяними очима, обережна в кроці, наче несмілива, то її скромність здавалася кокетством (Вільде, Сестри.., 1958, 348); // Який робиться, здійснюється без зайвої різкості; слабкий; стриманий, тихий (про рухи, звуки і т. ін.). Приглушені, обережні кроки з садка перервали Дмитрові думки (Десняк, Вибр., 1947, 190); Біля скирти соломи.. чувся обережний шелест, який то затихав, то появлявся знову (Тют., Вир, 1964, 28).

2. Який дбайливо, розумно поводиться з чим-небудь. Хоч я дуже обережний, а гроші летять (Коцюб., III, 1956, 267); // Який тактовно, делікатно поводиться, обходиться з ким-небудь. [Галя:] Бач, Дуню, яка ти не обережна: он Луку Семеновича образила (Мирний, V, 1955, 148); Дівчина оступилась, і потрібна дуже тверда і обережна рука, щоб підтримати її (Донч., V, 1957, 483); // Стриманий, неквапливий у висновках, оцінках і т. ін. Найобережніші вчені просто вказували на зв’язки.. слов’янських мов з "східними" мовами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 133).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 489.

Обережний, а, е. Осторожный.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 7.