ОБГОРТКА

ОБГО́РТКА, и, ж.

1. Те, чим обгортають або обгорнуто що-небудь (папір, тканина і т. ін.). — Коли моє життя не вдалося, не можу ж я осолодити його цукерком у розмальованій обгортці (Коцюб., І, 1955, 325); Вночі листівки — у великих пачках, акуратно загорнутих у кольористі обгортки — виносили до підводи (Смолич, V, 1959, 384); // рідко. Те саме, що обкла́динка 1. Витяг [становий] із бокової кишені невеличку книжечку в чорній обгортці (Мирний, IV, 1955, 360); На столі лежала без обгортки книжка (Рибак, Що сталося.., 1947, 122).

2. бот. У деяких рослин — покриття, яке охоплює, оточує суцвіття або плід, захищаючи їх від пошкодження. Самиця [довгоносика] відкладає яйця безпосередньо в денце квіткового кошика кок-сагизу, проколюючи його обгортку (Шкідн. поля.., 1949, 86); Звільнений від обгортки плід називається сім’янкою (Бур’яни.., 1957, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 479.

Обгортка, ки, ж.

1) Одежда, носимая въ части Галиціи женщинами вмѣсто юбки: кусокъ шерстяной матеріи, тканой полосами (поперемѣнно черной и темнокрасной), которой обвертывается женщина по рубашкѣ на мѣстѣ юбки, подвязывая ее въ поясницѣ кромкой. Гол. Од. 71. Kolb. І. 40.

2) Обложка книги. Перегорнув обгортку. Св. Л. 42.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 6.

обго́ртка = обгорта́ч — одяг, який носили в Галичині замість спідниці: шматок вовняної матерії, тканої смугами (чорними і темно-черво­ними впереміж), яким жінка об­гортає стан поверх сорочки замість спідниці, підперізуючи крайкою.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 403.