ОБГОЛІТИ

ОБГОЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. Стати голим, непокритим. Обголіли дерева восени (Сл. Гр.).

2. розм. Зубожіти, збідніти. — Тепер от і сам обголів так, що й пучки лізуть із чобіт (П. Куліш, Вибр., 1969, 141).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 477.

Обголіти, лію, єш, гл. Обнажиться. Обголіли дерева в-осени.

2) Обѣднѣть, обнищать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 5.