ОБВИСАТИ

ОБВИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБВИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. обвис, обвиснув, ла, ло; док.

1. Звішуючись, опускатися, спадати донизу; звисати додолу. Майор сидів, блідий, пухнасті вуси обвисли, з кінчика носа краплинами скочувався піт (Кочура, Зол. грамота, 1960, 230); Рибалки переставляють паруси. Мокре полотно обвисає й неприємно хляскає (Ю. Янов., II, 1958, 59); Збирання [кукурудзи] треба починати не зволікаючи, поки качани не обвисли (Колг. Укр., 7, 1957, 20); // від чого. Відтягуватися донизу під вагою чого-небудь. Їхні кишені обвисали від револьверів (Панч, О. Пархоменко, 1939, 11); // Втрачати первісну форму (про тканину, одяг); витягуватися. Тканина легка, в красивих узорах і не обвисає в готовому одязі (Рад. Укр., 2.VI 1962, 3); // на кому — чому і без додатка. Незграбно звисати, спадати (про одяг); висіти. Все те убрання розпачливо обвисало на тій маленькій похилій постаті (Л. Укр., III, 1952, 526); Люди відчували себе незручно у військовій формі, обмотки обвисали, гімнастьорки халабудились (Тют., Вир, 1964, 307); Балабушиха глянула на талію. Сіренька сукня обвисла на боках (Н.-Лев., III, 1956, 214); // над чим. Те саме, що нависа́ти 1. Рукава сорочки він позакочував, штани обвисали над крагами (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 162); * Образно. Обвисали Круті небосхили (Перв., II, 1958, 322); Обвисне тьма, не видно зір; А він жене Хиткий свій човен (Граб., І, 1959, 488).

2. Втрачаючи пружність, еластичність, відтягатися донизу (про шкіру). Обличчя його було жовте й виснажене, під очима обвисали набряклі мішки (Кучер, Трудна любов, 1960, 126); На ній деякою мірою позначився біг часу.. Щоки вже здрябліли й обвисли (Вільде, Сестри.., 1958, 125); // Безвладно опускатися, падати (від утоми, страху і т. ін.). Навстріч їм мчить два вершники.. Іванко пильно придивляється, і несподівано руки безсило обвисають (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 139); Одно плече він підняв, тоді як друге, мов перебите, обвисло (Мирний, І, 1954, 210); Руки дитячії З труду обвисли (Фр., XIII, 1954, 151); // тільки док., переч. Занедбати свою зовнішність, втративши стрункість постави. Навіщо він довів себе до такого стану? Обвис, опустився, занехаяний, п’яний, у сіні… (Гончар, Таврія, 1952, 285).

3. на кому — чому. Те саме, що повиса́ти. Йшла вона під руку з високим білявим хлопчиною. Власне, не йшла, а обвисала в нього на руці (Речм., Твій побратим, 1962, 110); Затовк би на смерть дужий ТихінМарка, так Сень одборонив, хоч і набрався стусанів, обвис на руках забіяці (Горд., Дівчина.., 1954, 188).

4. чим, рідко. Покриватися чим-небудь висячим. Обвиснуть лози гронами густими, Тютюн зведе свої листки (Воронько, Драгі.., 1959, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 471.

Обвисати, саю, є́ш, сов. в. обвиснути, ну, неш, гл. Повиснуть. Сидів горобець на вишні, в його крильця обвисли. Грин. III. 663. Повна рожа на тину обвисла. Чуб. V. 398.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 4.