ОБВАЖНЮВАТИ

ОБВА́ЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБВАЖНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех.

1. Налягати, тиснути своєю вагою, тягнучи донизу. Лампочка.. золотила великі, стиглі яблука, що густо обважнювали віти (Десняк, Десну.., 1949, 290); Ніщо не обважнювало плечей (Шер., В партиз. загонах, 1947, 22); Хмара наздогнала парусник і обсипала його дощем. Паруси намокли, обважнивши щогли (Ю. Янов., II, 1958, 59); // перен. Нависати, лягати важким тягарем над ким-небудь, на кого-небудь (про думки, почуття і т. ін.).

2. перен. Надто насичувати, перевантажувати чим-небудь зайвим, роблячи важким, незграбним (про мову, стиль). Іноді Манжура обважнює свої поезії надмірною кількістю епітетів (Рад. літ-во, 7, 1965, 34).

3. спец. Додавати до розчину яку-небудь речовину для збільшення його густини. Запасу [глинистого розчину] на буровій не виявилося. Не було й гематиту, яким обважнюють розчин (Роб. газ., 3.ХІ 1963, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 468.