ОБАЧИТИ
Значення обачити це
ОБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і без додатка, заст. Побачити, помітити. Чи Чайчиха не обачила — сіла вона собі оддалік. Наша мати сама до неї добралась — сіла (Вовчок, І, 1955, 207).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 463.
Обачити, чу, чиш, гл.
1) Увидѣть. Та скажи мі, чи обачу миленького очі. Гол. 769.
2) Замѣтить. М’я з другою в любві обачила. Чуб. V. 376.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 2.
обачити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| opacity | обачити |
обачити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| obachyty | obachyty | obachyty |
обачити Рід - дієслово, доконаний вид
обачити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | обачу | обачимо |
| 2 особа | обачиш | обачите |
| 3 особа | обачить | обачать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | обачив | обачили |
| Жіночий рід | обачила | |
| Середній рід | обачило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | обачімо | |
| 2 особа | обачи | обачіть |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | обачивши |
обачити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 7 | 4 | 3 |