ОБ'ЇЖДЖАТИ

ОБ’ЇЖДЖА́ТИ¹, а́ю, а́єш і ОБ’ЇЗДИ́ТИ, їжджу́, їзди́ш, недок., ОБ’Ї́ХАТИ, ї́ду, ї́деш, док., перех. і без додатка.

1. Їхати навколо кого-, чого-небудь. Наполеон в супроводі генералів і гвардії об’їжджав поле бою (Кочура, Зол. грамота, 1960, 301); Ми об’їхали дубок з корми. За кормою на тросі прив’язано маленького пузатого човника (Ю. Янов., II, 1958, 47); Кожевін описав західний, південний і східний береги Фадєєвського острова, об’їхав перший, запеленгував другий Ляховський острів (Видатні вітч. географи.., 1954, 57).

2. Їдучи, обминати кого-, що-небудь. Напроти садибивир. Рибалки об’їжджають його, бо він перекидає човни (Тют., Вир, 1964, 122); Вулиця завалена снігом, і колгоспне подвір’я підводи об’їжджають городами (Мушк., Чорний хліб, 1960, 141); Уже й Шрам із гетьманом, об’їхавши байрак, прискочили до того бойовища (П. Куліш, Вибр., 1969, 108); // Їдучи, випереджати кого-, що-небудь. Довго і марудно доводилося [Косінському] об’їжджати валки піших, широкі ряди кінноти (Ле, Наливайко, 1957, 52); Красов верхи на трофейному коні об’їжджає полонених і перераховує (Багмут, Записки.., 1961, 74).

3. Їздячи, бувати у багатьох місцях, відвідувати багатьох людей. Шевченко об’їжджає всю Україну від Полтавщини й Чернігівщини до Волині й Поділля (Слово про Кобзаря, 1961, 62); — Оце, думаю, увага до чабана. Всіх чабанів по кошарах об’їжджає [лікар] (Гончар, Тронка, 1963, 67); Він об’їздив Крим, Кавказ Та й забрів чомусь до нас (С. Ол., Вибр., 1959, 194); Мені пригадалося, що директор радив мені об’ їхати тракторні бригади і підремонтувати вагончики (Хор., Ковила, 1960, 76).

4. перен., розм. Те саме, що обду́рювати. — Знай, ти не об’їдеш — тебе об’їдуть, на те торг, — казав батько (Мирний, III, 1954, 372); Костянтина не так-то легко збити з пантелику: хіба не догадується, що його хочуть об’їхати (Стельмах, І, 1962, 436).

ОБ’ЇЖДЖА́ТИ², а́ю, а́єш і ОБ’ЇЗДИ́ТИ, їжджу́, їзди́ш і рідко ОБ’Ї́ЖДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБ’Ї́ЗДИТИ, ї́жджу, ї́здиш, док., перех.

1. Привчати ходити в запряжці або під сідлом (про коня). Об’їжджав він під верх коней і був такий сміливий, що нічогісінько на світі не боявсь (Стор., І, 1957, 209); Він об’їжджає коней молодих (Рильський, І, 1956, 58); — Тпрру, конячко! Чого брикаєшся?! Не таких об’їжджував (Тулуб, Людолови, II, 1957, 113); По шляху на Кізі-Кермен улаштовували перегони на конях, об’їздили лошачків (Панч, Гомон. Україна, 1954, 250); Гладун зрозумів свій обов’язок так, мовби це дали йому табун диких коней і він повинен їх об’їздити (Гончар, Людина.., 1960, 63).

2. Пробною їздою, роботою перевіряти придатність, готовність чого-небудь до використання. Неначе бригадир уперше в житті об’їжджає трактори… Гаразд, гаразд.., тепер нам нічого не страшно! (Ю. Янов., II, 1954, 140); Оцей новий човен не таким уже й чужим був: його кілька разів з Ориною Окунь об’їжджував Максим (Стельмах, Хліб.., 1959, 444).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 509.