ОБ'ЯВЛЕНИЙ

ОБ’Я́ВЛЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до об’яви́ти 1; // об’я́влено, безос. присудк. сл. [Турський:] Скривдили тебе, ясновельможний пане! Банітою, паливодою об’явлено, до двору не пускають, у Варшаві жить забороняють! (К.-Карий, II, 1960, 8); Чистий дохід з видання [збірника] визначаємо на премії за видатніші твори красного українського письменства по конкурсу, який буде в свій час об’явлено (Коцюб., III, 1956, 239); Ще зяють пащеками розграбовані склади, а населенню вже об’явлено зібратися (Гончар, II, 1959, 234).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 609.