НІМИЙ

НІМИ́Й, а́, е́.

1. Який не говорить, позбавлений здатності говорити. Він згадав, ..як побив німого старця (Кв.-Осн., II, 1956, 246); Влаштувався Дорош на квартиру до Сергія Золотаренка та його німої сестри Саньки (Тют., Вир, 1964, 121); // у знач. ім. німи́й, мо́го, ч.; німа́, мо́ї, ж. Людина, позбавлена здатності говорити. Вона знала сама одного німого, який часто до них приходив (Кобр., Вибр., 1954, 103); * У порівн. Він мовчки їв, мовчки пив, тепер сидів, мов німий (Мирний, І,1949, 337); // Який виражається без участі мови. Мош-Діма постояв трохи, а далі сів на призьбу, не спускаючи з Тиховича мутних очей з виразом німого докору (Коцюб., І, 1955, 221); Тяжко було зустрічати вдома погляд дружини з тужливим, німим запитанням (Донч., VI, 1957, 292).

2. перен. Мовчазний, тихий; безмовний. Село неначе погоріло, Неначе люде подуріли, Німі на панщину ідуть І діточок своїх ведуть!.. (Шевч., II, 1953, 110); Вона стояла німа, без тями, важко дишучи, безвладна, немов розбита (Фр., VII, 1951, 124); Довго ще командир корабля перемивав боцманові кісточки, і довго ще Смола стояв, німий та покірний, і то червонів, то блід (Ткач, Жди.., 1959, 12); // Сповнений тишею, спокоєм. Над Піями стояла німа зоряна ніч (Кос., Новели, 1962, 176); А потім з півночі зима в раменах плакала і вила, та ще зі мною ніч німа коло млина одна бродила (Гонч., Вибр., 1959, 39); В борні за мир, світ, не забудь.. І літаків ворожих лють.. І сотні свіжих могилок В німих степах край залізниці (Мас., Сорок.., 1957, 394).

3. Який нічого не виражає, не передає. Мова іноземця була для нього німою. ∆ Німа́ а́збука — умовні знаки пальцями, за допомогою яких розмовляють німі; Німа́ ка́рта — учбова географічна карта без позначення назв. Німа карта всесвіту, з якої вчиться географії Юрин старший брат, спливає раптом перед очі (Смолич, II, 1958, 45); Німа́ сце́на — сцена театральної вистави чи кіно, під час якої дійові особи нічого не говорять. [Голоси:] Тихо! Хай поспить!.. Німа сцена. Ніхто навіть не поворухнеться (Зар., Антеї, 1961, 85); Німи́й сві́док — неживий предмет, що дає можливість відтворити, уявити події минулих часів. В музеї, який уже відбудовано, лежать речі і документи, німі свідки першої оборони Севастополя (Кучер, Дорога.., 1958, 112); Німи́й фільм; Німе́ кіно́ — неозвучений фільм. Режисери, оператори і художники [італійського кіно] вміло користуються культурною спадщиною німого кіно, пам’ятаючи могутню силу його зображальних засобів (Довж., III, 1960, 144); Змінювалася функція музики [в звуковому фільмі], яка з простої ілюстрації до німого фільму перетворювалася на органічний компонент його образної структури (Укр.. кіномист., II, 1959, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 424.

Німий, а, е. Нѣмой; безгласный. Глухого а німого справи не допитаєшся. Ном. № 8568. Поділюся моїми сльозами, та не з братом, не з сестрою, — з німими стінами. Шевч. l35. A щоб тебе в німі дошки положили! Проклятіе: пожеланіе смерти. Г. Барв. 225., Ум. Німе́нький. Ой постіль біленька, а стіна німенька. Чуб. V. 1.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 567.