НЕЩАСЛИВИЙ

НЕЩАСЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Позбавлений щастя, радості і т. ін. Співав він, що любив колись щиро та вірно, а йому зрада сталась несподівана, — і вже повік нещасливий він житиме (Вовчок, І, 1955, 203); За народ свій нещасливий, Повна щирої журби, Ти ступила на правдивий Шлях святої боротьби (Граб., І, 1959, 82); // у чому. Якому не щастить у чому-небудь. Нещасливий в особистому житті, Шевченко найвищу й найчистішу красу світу бачив у жінці, в матері (Рильський, III, 1956, 245).

2. Який приносить горе, нещастя і т. ін. — Доле моя нещаслива! Що ти наробила? Нащо мені дітей дала? Чом мене не вбила? Нехай вони б поховали, А то я ховаю (Шевч., І, 1963, 137); — Коли трапиться.. нещасливий випадок в селі і є лікар зараз же на місці, під рукою, — то це велика справа (Вільде, Сестри.., 1958, 43); Для Романа світ кохання найповніше розкривався в піснях; але у них завжди любов була нещасливою, з печаллю розлуки і горем утрати (Стельмах, І, 1962, 400); // Пов’язаний з чиїмось нещастям, горем, стос. до нього (про місце, час). От з того часу оминають нас опришки, бо тут, у Яворові, нещасливе місце для них (Хотк., II, 1966, 72).

◊ Нещасли́ва[я] годи́на (годи́нонька): а) уживається як вигук при вираженні горя, нещастя і т. ін. Нещаслива годинонько, Що ж я наробила? Ой нащо ж я свою долю Та й занапастила! (Л. Укр., І, 1951, 331); — Нещасливая годинонько, безталанна моя доленько! (Мирний, І, 1954, 85); б) уживається в складі лайливого виразу. Побий тебе лиха година та нещаслива! (Номис, 1864, № 8740); — А щоб випускала лихая година та нещаслива і вашого справника (Кв.-Осн., II, 1956, 272).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 407.

Нещасливий, а, е. Несчастливый, несчастный. Прости мене нещасливу, я од тебе одрікаюсь. Стор. МПр. 55.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 562.