НЕЧЕПУРНИЙ

НЕЧЕПУРНИ́Й, а́, е́.

1. Який не дотримується чистоти, порядку; неакуратний. З натури нечепурна, неохайна,Олександра зовсім опустила руки (Коцюб., І,1955,26); Хто ж таки, бувши у привітних господарів у гостях, каже господині: — Ну, яка ж таки, хазяєчко, ви нечепурна та несимпатична! (Вишня, І, 1956, 304).

2. Який має неприбраний, неохайний, неакуратний вигляд. Трахтемирів геть горою Нечепурні свої хатки Розкидав з долею лихою (Шевч., II, 1953, 25); — Чого це ви, товаришу Подолян, — питає вона, — ходите на фермі такий нечепурний? (Жур., Опов., 1956, 190); Антося повела Марину Павлівну до себе, в маленьку кімнатку на другому поверсі облупленого, нечепурного будиночку (Донч., VI, 1957, 437).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 403.

Нечепурний, а́, е́

1) Некрасивый, нехорошій. Як річ така прийшла до Турна, то так мерзено іскрививсь, що тварь зроблюсь нечепурна. Котл. Ен. VI. 63.

2) Неряшливый.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 562.