НЕСТЯМИТИСЯ

НЕСТЯ́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. нестя́мляться; недок. і док., від чого і без додатка, розм. Утрачати самовладання від сильного хвилювання, збудження і т. ін., не знати, що робити. Аж ось двері — рип! — і Василь у хату. Маруся так і нестямилась (Кв.-Осн., II, 1956, 67); [Мотря:] Тільки що з’явився він у церкві, так наша Хведоска зразу й нестямилася!.. (Кроп., II, 1958, 8); Вона буде вчитись на фрезерувальника! А може, відмовитись? Ще ж не пізно. Але як відмовишся? Он батько аж нестямиться від радості (Ткач, Арена, 1960, 193); Цеповий собака аж нестямиться — гаса по дротові (Головко, II, 1957, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 392.

Нестямитися, млюся, мишся, гл. Не опомниться; быть внѣ себя. Козак од радости нестямивсь, що князь виходе битись з ним. Котл. Ен. VI. 82.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 560.