НЕСИТИЙ

НЕСИ́ТИЙ, а, е.

1. Який має потребу в їжі, який хоче їсти; голодний; // Те саме, що ненаже́рливий 1. Горить зерно, навалене на купу, Над ним комах неситий легіон (Мур., Осінні сурми, 1964, 19).

2. перен. Якого не можна наситити, задовольнити чим-небудь; жадібний, ненажерливий. Шаленіє там ворог неситий, топче поля святу рясноцвіть (Сос., II, 1958, 178); Скривджений народ панам неситим мстив (Турч., Земле моя.., 1961,16); // у знач. ім. неси́тий, того, ч. Той, хто не може нічим насититися, задовольнитися, Люди, живі люди, В кайдани залиті. Із нор золото виносять, Щоб пельку залити Неситому!.. (Шевч., І, 1963, 242); // Власт. ненаситній, жадібній людині. Прожила.. Явдоха з півроку в теплі та в добрі, та в розкошах купалася; та несита її натура не вдовольнилася тим (Мирний, І, 1949, 235); Жадоба така несита: все б зажер [Денис] собі, — от і давай випихати Романа, щоб більше батьківщини припало… (Гр., II, 1963, 324); // Який виражає ненаситність, ненажерливість. У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, Той неситим оком — За край світа зазирає (Шевч., І, 1963, 236); Андрій поглянув на нього і напудився того неситого виразу лиця (Фр., І, 1955, 301).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 382.

Неситий, а, е. Ненасытный. Неситії ксьондзи, магнати нас роз’єднали, розвели. Шевч.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 558.