НЕПОСПІШЛИВИЙ

НЕПОСПІ́ШЛИВИЙ, а, е. Якому не властива поспішливість, не схильний поспішати; неквапливий, повільний. Якби котромусь з лужинців-старожилів сказали раніше, що в Луцьку продукуватимуть автомашини, непоспішливий волиняк, напевне, гірко посміхнувся б (Літ. Укр., 15.III 1966, 2); // Який відбувається, здійснюється неквапливо, повільно. Жодна зі згадок, які так буйно вихорилися цілий вечір, не повернулася, не порушила непоспішливого плину думок нічних (Шовк., Людина.., 1962, 106).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 363.