НЕПИШНИЙ

НЕПИ́ШНИЙ, а, е, діал.

1. Скромний. [Аврелія:] Навіть ту непишну одіж, що я ношу, віддав би [Мартіан] на убогих, якби я вмерла… (Л. Укр., III, 1952, 279).

2. Негордий, простий. Нігде нема таких дівчат красивих, моторних.., непишних, як на Гончарівці (Кв.-Осн., II, 1956, 310).

3. у сполуч. з я к. Засоромлений, сконфужений. Вийшов я й відси [від адвоката], як непишний. Але тепер уже підступає мені злість під серце (Март., Тв., 1954, 205).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 354.

Непишний, а, е. Въ выраж.: як нелишний. Сконфуженный. Вилаяли його, а він покліпав очима і вийшов з хати, як непишний.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 554.