НЕПЕВНИЙ

НЕПЕ́ВНИЙ, а, е.

1. Який має сумнів щодо достовірності чого-небудь; позбавлений віри, впевненості в комусь, чомусь. Пересумує [Олеся] день у роботі, увечері біжить — що там мої діточки, як? А серце мре, непевна вона, чи діток застане живих і здорових (Вовчок, І, 1955, 28); [Кассандра:] Гелене, я непевна, може, справді невинен цей чужинець? (Л. Укр., II, 1951, 311); Славко потягся поволі до хати, непевний, чи має вважати Пазину бійку за її згоду, чи за відмову (Март., Тв., 1954, 273); Тяжко бути непевним завтрашнього дня (Сміл., Сад, 1952, 308).

2. Який свідчить про відсутність упевненості, рішучості, твердості в кого-небудь, у чиїхось діях. Непевним голосом став Павло на питання розказувати (Вовчок, І, 1955, 174); Молодий муляр, відчуваючи за своєю спиною пильне око начальника, губився, перекладав кельму з руки в руку. Рухи його були непевні, метушливі (Руд.. Остання шабля, 1959, 23); // Нестійкий, нетривкий, хисткий. На сонці грілись золоті корови, а лошата у кобил були ще мокрі, ..вони ще хиталися біля матерів на розчепірених непевних ніжках (Довж., І, 1958, 173); Непевні старечі ноги.

3. Якому не можна вірити, довіряти, на якого не можна покладатися; ненадійний, сумнівний. Кому власна батьківщина З малих літ не дорога, — Той непевна є людина (Граб., І, 1959, 316); Тепер уже виразно було видко, що новий учитель — чоловік непевний (Гр., І, 1963, 321); Репліка Годунова була непевна, двозначна, вона вивела з рівноваги царя (Дмит., Наречена, 1959, 127); // Підозрілий. Непевного чоловіка, який назвав себе інженером Преображенським, Синявський зустрічає з недовір’ям (Іст. укр. літ., II, 1956, 544); Пішов-таки навколо розголос про якісь непевні (пов’язані з її ім’ям) справи (Коз., Листи.., 1967, 216).

4. Який погано сприймається зором чи слухом; невиразний. Низина, що приймала вночі фантастичні, непевні форми, видавалась удень дуже гарною (Коцюб., І, 1955, 352); І почув, нарешті, ворог Шум непевний, тупіт, гук, І у ріг заграв тривожно, І схопивсь за меч і лук (Олесь, Вибр., 1958, 354); Гострий зір чоловіка і в осінні ночі вловлював непевні тіні, що сновигали біля колишнього панського палацу (Стельмах, II, 1962, 8); // Який важко визначити (про колір, вік і т. ін.). Волосся [у Ганни] посічене, якогось непевного кольору (Руд., Остання шабля, 1959, 170); Це був середній на зріст, непевного віку, якийсь ніби весь збляклий суб’єкт (Довж., І, 1958, 292);

5. Нещирий у ставленні до кого-небудь. При всій своїй гостинності і увазі до Надії було щось непевне у ній [старій]. Щось хиже, злодійкувате (Баш, На.. дорозі, 1967, 222); Баба Анастасія зустріла хлопця, наче рідна мати. Чай і вечеря, все вже чекало на столі, і за цією уважністю знову відчулося Кирилові щось непевне (Собко, Звич. життя, 1957, 187); // рідко. Який зрадив кого-небудь; невірний. — Гуляй, гуляй, кониченьку, по терну. Та й рознеси Немерівну непевну! (Чуб., V, 1874, 626).

6. Який загрожує небезпекою. Благослови ж, матусю, чумаків На їх непевну і тяжку дорогу (Рильський, II, 1946, 14); Ввечері, коли сутінки виповнили простір, і поля, і гаї, і байраки.., залишили Гайдуки свій тимчасовий непевний притулок та й рушили в далеку дорогу на захід (Дім., І будуть люди, 1964, 298); // Неспокійний, тривожний. Час був непевний, заносилося на велику війну, мов на бурю (Мак., Вибр., 1956, 409).

7. Побудований на чутках; недостовірний. Деякі поспішали додому принести непевну звістку, що на замчищі щось лихе завелося (Мирний, І, 1954, 251); — І я чув якісь непевні чутки про маєток доктора Гальванеску (Смолич, І, 1958, 48).

8. Дивний, незрозумілий. В останній час на кордоні робилось щось непевне (Збан., Між.. людьми, 1955, 11); Маланка несподівано заскочила його, і він осміхався непевним, придуркуватим усміхом (Коцюб., II, 1955, 21); — Непевний він якийсь придався: усе б йому пити та гуляти, над усіма верховодити (Мирний, III, 1954, 236); // у знач. ім. непе́вне, ного, с. Щось дивне, незрозуміле. Непевне діється тойді [тоді]: Мов степ до бога заговорить (Шевч., II, 1953, 60).

9. Віроломний, підступний. Нехай би вже були непевні Які вельможі просвіщенні: То і не жаль було б; чи так? А то сірісінький сіряк Отак лютує (Шевч., II, 1953, 51).

10. заст. Який володіє таємничою силою, знається з надприродними силами. Правда, що зловили десь у лісі чоловіка непевного (Вовчок, І, 1955, 361); Люди бояться вночі кладовища, жаских казок і непевних примар (Л. Укр., І, 1951, 249); // у знач. ім. непе́вний, ного, ч. Той, хто володіє таємничою силою, знається з надприродними силами. Упир і непевний усім відьмам родич кревний (Номис, 1864, № 240).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 352.

Непевний, а, е.

1) Невѣрный, ненадежный, сомнительный. Та се ще непевна річ: лк же воно буде, а може й ні.

2) Неувѣренный.

3) Подозрительный, не внушающій довѣрія. Сей бачить хитрость тут непевну. Котл. Ен. VI. 75. Сказано, — знахарка: зараз почула щось непевне. ЗОЮР. II. 34. Марусе, кажу, щось мені той чоловік непевен. МВ. ІІ. 128.

4) Опасный, ненадежный. Тепер нічки да темненькії, доріженьки да непевнії. Мет. 217. Підпалу жде, як той местник, часу дожидає непевного. Шевч. (пражск. изд.). І. 178 и 180.

5) Знающійся съ сверхъестественными силами; демоническій. Дріжу з переляку, що бачив чорта і що моя жінка і ним дружить. От я вам і кажу: непевна моя жінка, зовсім непевна. Кв. II. 97. Упир і непевний — усім відьмам родич кревний. Ном. № 239 и 240. Минає неясний день мій; вже смеркає; над головою вже несе свою неклепаную косу косарь непевний… мовчки скосить. Шевч. 241.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 553.