НЕОПОЗИТИВІЗМ

НЕОПОЗИТИВІ́ЗМ, у, ч. Суб’єктивно-ідеалістичний напрям буржуазної філософії XX ст., що зводить філософію до логіки і виходить з суб’єктивістського тлумачення мислення й мови як сукупності знаків, зміст яких залежить лише від людини. Всі ці [ідеалістичні] вчення тісно змикаються з сучасним неопозитивізмом, що переспівує ідеї Маха, Авенаріуса та інших носіїв реакційних, ідеалістичних течій у філософії, давно викритих Леніним (Наука.., 4, 1958, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 349.