НЕМІЦНИЙ

НЕМІЦНИ́Й, а́, е́.

1. Якого легко можна розбити, зламати, зруйнувати, порвати і т. ін.; позбавлений міцності. Грудьми й обличчям він приліг до костьольного муру, ноги розставив широко, щоб мати тривку опору на неміцній барикаді (Фр., VI, 1951, 157); Шкіра зайців тоненька і неміцна, але густе ніжне хутро їх являє собою цінний продукт (Наука.., 1, 1955, 21).

2. Недостатньо сильний, здоровий (про людину, здоров’я і т. ін.); слабий. Сон хоч зміг неміцну стареньку, та спокою їй не дав (Вовчок, І, 1955, 360); Я й так боюсь, мамочко, що моє лихо відіб’ється на твоїх і без того неміцних нервах (Л. Укр., V, 1956, 322); Здоров’я моє доволі неміцне, от ледве-ледве пишу до Вас кілька слів (Коцюб., III, 1956, 456).

3. перен. Якого легко можна порушити; нестійкий. Перемога буржуазії [про Тимчасовий уряд] виявилася неміцною і нетривкою (Ком. Укр., 12, 1966, 55).

4. Невеликий силою вияву (про мороз, сон і т. ін.).

5. Який діє не сильно (про горілку, тютюн і т. ін.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 337.