НЕЛИНЬ

НЕ́ЛИНЬ, я, ч. Дуб, з якого не опадає листя. Між молодої зелені Дуби зимові — нелині. Із міді, мабуть, листя їх, Що в хуртовину вистоїть! (Дмит., Добрі сусіди, 1951, 64); Дуб не хилить віти, Старого листя не кладе в траві, Суворим нелинем ще довго буде мріти (Мал., Серце.., 1959, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 331.

Нелинь, ня, м. Дубъ, не теряющій листьевъ на зиму. Чуб. І. 132.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 550.

не́линь — дуб, з якого не опадає листя в зимову пору.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 393.