НЕЖАЛІСЛИВИЙ

НЕЖА́ЛІСЛИВИЙ, а, е.

1. Не схильний до жалості, співчуття і т. ін. Пекучий жаль дитячий обгортав хлопців на таку привабну, а нежалісливу й погордливу маму (Вас., І, 1959, 217); // Який свідчить про відсутність жалості, співчуття і т. ін. Жінка поточилася, боляче вдарившись об стіл спиною, ледве не впала. Її знову підхопили ті ж нежалісливі руки і міцно затиснули біля столу (Ле, Право.., 1957, 134).

2. Який не викликає жалю, співчуття і т. ін.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 304.

Нежалісливий, а, е. Несострадательный; безжалостный. Ой мати моя та нежаліслива, що ти мене оддала та й не жалувала, що ти мене оддала у чужу сторону, у чужу сторону та в велику сем’ю. Грин. ІІІ. 304.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 546.