НЕДОПАЛ

НЕДО́ПА́Л, у, ч., техн.

1. Неповне чи недостатнє випалювання чого-небудь. Випалювачі прагнуть, щоб сирець перетворився в цеглу без перепалу чи недопалу (Колг. Укр., 2, 1958, 8); Від температури і способу випалення [гончарних виробів] залежить вигляд глазурі: недопал дає матовість поливи (Гуцульська кераміка, 1956, 39).

2. Неповне згоряння чи спалювання чого-небудь. Тепло в топці втрачається внаслідок механічного недопалу палива (Довідник сільс. будівельника, 1956, 391).

3. Що-небудь не до кінця випалене, спалене. Якщо ж випалювана маса вапняку складається з неоднорідних кусків, то утворюватиметься не тільки недопал, а й перепал (Таємн. вапна, 1957, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 296.

Недопал, лу, м. Нехорошо обожженный кирпичъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 545.